Гей, словаки, ще не вмерло слово наше рідне,
Доки в грудях болить серце за ярмо народне.
Живе, живе дух словенський, повік буде жити,
Грім чи пекло — будь що буде, — не маєм тужити.
Даром мови вславив бог нас, бог наш громовладний
Того дару не посміє від нас вирвать жадний!
Най чортів є — скільки люду, — що те заподіє?
Бог за нами: хто проти нас, того вихром звіє!
Най реве навколо буря, усе грізно крушить,
Валить скелі, лама дуба, землю з місця рушить, —
Сталий, певний, як мур-камінь, край наш не загине
Хто ж нам зрадить, твержа чорна без жалю поглине.