«За Немань іду,
Гей! коню, мій коню,
Заграй підо мною!
Дівчино, прощай!»
«Ось, за Немань ідеш ти, мене покидаєш,
Чого ж ти, мій милий, собі там бажаєш?
Хіба ж тобі краща чужа сторона,
Своєї миліше родини вона?»
«Іду я туди,
Де роблять на диво
Червонеє пиво
З крові супостат».
«Хіба ж ти задумав тим пивом упиться?
Чи вже ж ти зо мною схотів розлучиться?
Тобі мої сльози, тобі моя кров,
Та тільки не кидай за вірну любов!»
«Дівчино, не плач,
Не рви мого серця!
Як пир той минеться,
Вернусь я назад!»
«І вже тобі, милий, назад не вертаться!
Там тобі, серденько, навік зоставаться!
Дивись: під тобою і кінь щось поник...
У полі червонім заснеш ти навік!»
«Як ворон до тебе
В оконце закряче,
З-за моря прискаче
Козаченько твій!».
«Як явор зелену головоньку склоне,
Зозуля кукукне, дуброва застогне,
І кінь під тобою спіткнеться, вздихне...
Тоді вже не буде на світі мене!»