Під Маджентов.
Канони грают, кулі заспівают,
Най ти буде радненько.
Буде, буде радненько:
Буде рано раненько
Сонце сходити, перестанеш жити —
Гуляй, гуляй серденько!
Ой сонечко сходило,
Туманами ся вкрило;
Канони грали, кровйов розливали,
Аби ся не дивило.
Подиви-ж ти ся, мати,
Та на наші кабати:
Вся кабатина то кров, то калина, —
Ци-с мня годна пізнати?
Ой пізнаю, пізнаю:
Лиш одного тя маю —
Одного сина, красний як калина,
Та як калина в гаю.
Ой бо в гаю калина
Не для него зацвила;
Гей цвила, цвила висока могила —
Твому сину дружина.
Ой дружина-ж то, ненько!
Завтра рано, раненько
В шовкові трави, зелені мураві
Поклоню ся низенько.
Поклоню ся до свого
Гетмана молодого:
Гетмане пане, звінчай-же ти мене
Козака молодого.
Буду тебе вінчати
Там де дзвоня гармати,
Ой буду, сину… — Гину пане, гину!
Гей не плач, моя мати!!