Гей, повій на сиротину,
Висуш сльози та хустину,
Вій зі сходу, вчуй дівчину,
Вітре любий мій!
Їде сходом козаченько,
Під ним ворон кониченько…
Вій же звідти та хутченько,
Вітре любий мій!
Їде милий та питає,
По віночок поспішає.
Вій же, відки він рушає,
Вітре любий мій!
Дівчинонько кароока,
Не сідай коло потока,
Де не візьметься морока…
Не сідай отам!
Пожене геть вітром воду
На велику тобі шкоду.
Дівчинонько, зваж на вроду,
Не сідай отам!
Гей, повій на сиротину,
Висуш сльози та хустину,
Вій зі сходу, вчуй дівчину.
Вітре любий мій!