Жаба й Віл.
— „І, де вже, сестро, нам рівняться!"…
Казать їй друга почала.
А та не слуха… дметься… дметься…
„Що́, сестро, як тобі здається,
Побільшала хоч трохи я?“
— „Та ні, голубонько моя!“
— „Ну, а теперечки? дивися!“
— „Та годі, сестро, схаменися! “
Не слуха Жаба, дметься гірш, —
Все думає, що стане більш.
Та й що́, дурна, собі зробила?
З натуги луснула — та й одубіла.
Такі і в світі жаби є,
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені — найлучче жити,
Як милосердний Бог дає.