САУЛ
Пав Саул додолу прахом,
Жереб чуючи страшний.
«Хто зворушив сон мій милий,
З гробу викликав мене?
Тлін я, царю, схолоднілий, —
Твоє будуще земне.
Зійде завтра день блискучий,
Та не вспіє відпочить,
Як твій труп, у мглі гниючий,
Робаки почнуть точить.
Сам ти завтра серед бою,
Врагом зборотий, в журбі,
Меч піднімеш над собою,
Заподієш смерть собі, —
Смерть, що руку простягнула
Над твоїм царським вінком,
А за ним і рід Саула
Буде зметений цілком!»