Вони кохалися удвох, —
Задивувався б на обох.
Він крав, вона собі мотала,
До ліжка скік — і реготала.
День-ніч їм весело було,
В обіймах щастя протекло.
Над ним — тюрма і смерть-потала…
Вона ж крізь вікна реготала.
Як не молив із самоти
Журбу розважити прийти,
Вона головкою хитала
І безтурботно реготала.
Його чіпляли в шість годин,
В сім у труні лежав один,
А восьма ледве чи настала, —
Вона пила і реготала.