Туча.
Валить ся туча гремуча, студена,
Від блискавки грому горить небосхил,
Під градом трепече від жаху вселенна,
Земля умирає, збавляє ся сил…
Валить ся туча і блискають громи,
Кервавить ся небо і гори і лан,
І смерть скаженїє — гудуть хмароломи,
Вже сьвіт весь сповив ся в смертельний саван!
Над нами местна нависла Десниця,
Всьо нищить до щаду таємний Проклін,
Ми молим ся, небо — студене як криця!…
Поклін Тобі, Боже, червоний поклін!