Ніч холодна, дощ. В Каносї
У дворі стоїть край брами
У покутницькій одежі
Імператор Гейнрих босий.
А в горі з вікна чатують
Хтось то двоє… Глянув місяць
І в вікнї осяяв папу
І укупі з їм Матільду.
Гейнрих зблїдлими губами
„Pater noster“ промовляє,
А в глибокім серцї стиха
Проклинає він і каже:
„Там, далеко в ріднім краю,
Гір твердих стоїть багато
І лежить, у їх сховавшись,
Там залїзо на сокиру.
„Там, далеко в ріднім краю,
Лїс дубовий знявсь у гору,
І у лїсї виростає
Топорище на сокиру.
„Краю мій! на сьвіт породиш
Ти того, що зарубає
Мук моїх гадюку люту
Він сокирою тією!…“