Ой висить Байда да не день не два,
Да не одну но̂чку да годиночку,
Ой висить Байда да и гадае,
Да на свого хлопця (или цюру) поглядае:
Ой ты хлопче (или цюро) молодесенькій,
Подай менѣ лучокъ да тугосенькій,
Подай менѣ лучокъ и три стрѣлочки,
(или: подай менѣ лучокъ и стрѣлочокъ пучокъ)
«Ой бачу я три голубочки,
Хочу я убити для ёго дочки,
Нехай же я убью царю,
Да на славную вечерю.
Гдѣ я вмѣрю, тамъ я вцѣлю,
Гдѣ я въвижу, тамъ я врежу!
Якъ стрѣливъ — царя уцѣливъ,
А царицю у потылицю,
А ёго дочку въ головочку:
«Отъ тобѣ, царю, за Байдину кару!
Було тобѣ знати, якъ Байду карати:
Було Байдѣ голову изтити,
Ёго тѣло поховати,
Воронымъ конемъ ѣздити,
Хдопця (или; цюру) собѣ зголубити.
(Zegot. Pauli I, 132).
Максимов. Укр. пѣсни 107.
Драгош. и Антон. I.