Нї зазуля в лузї затужила,
Нї пташка в тузї голосила,
То сестричка лист писала,
На сторону посилала,
Тай до брата слезно промовляла:
Брате милий, брате соколоньку,
Ти покинув сестру сиротоньку,
А я ходжу, накликаю,
Як зазулька в темнім гаю:
Верни, верни з далекого краю!
Сестро моя, сестро моя руто,
Як я можу до тебе вернути?
Через лїси темнесенькі,
Через ріки бистресенькі,
Через степи рівні, рівнесенькі?
Гаєм-маєм, лебедем Дунаєм,
А степами бистрим горностаєм,
А на моє подвіренько
Пади бистрим соколеньком,
А голубом на моє серденько.
Ой летїв я сїм день тай годину,
Прилетїв я до сестри в гостину,
Прилетїв я тай гукаю,
А сестрички не видаю, —
Ах відай я сестри вже не маю.
Сестрож моя, лелїєнько біла,
Уповіж ми, де ти ся подїла?
В гаю, брате, в гаю, в гаю,
Під могилов пробуваю,
Все о тобі розмовоньку маю.