Сяду я за стіл
Та подумаю,
Як у сьвітї жить
Одинокому?
Нї дружиноньки
Нема вірної,
Нї товариша,
Друга щирого;
Нї свого кутка,
А нї притулку,
Нї хазяйствечка,
А нї воликів.
Батько дав мінї
С тим убожеством
Тілки хист один —
Силу дужую,
Та і ту украй
Горе лютеє
По чужих людях
Всю розвіяло.
Сяду я за стіл
Та подумаю,
Як у сьвітї жить
Одинокому?