Ой та нїкому так, нїкому,
Так як жовнярю молодому
У кабатинцї, у реміню
Ходить шельвах по каміню,
Ой та по зимнім, зимнесенькім
У кабатиню тонесенькім.
Ой ходить шельвах по морозї,
А камінь тріснув на підлозї;
Ой камінь тріснув, жовняр свиснув,
До себе цїпко ґвер притиснув,
Тай білі руки ломле, гріє,
Що аж му серце в грудех млїє…
Ой серце моє кремяноє,
Чому не тріснеш й ти на двоє?
Укрив ся місяць зороньками,
Заплакав жовняр сльозоньками;
Заплакав жовняр сині очи,
А під ногами снїг скрегоче.
А жовняр ноги підоймає,
До місяченька промовляє:
“Ти місяченьку, перекрою,
Не дай ти, Боже, долю мою!”