В полі доля стояла,
Брівоньками моргала:
«З гаю, хлопці, до мене —
Добрий розум у мене.
Добрий розум в голові,
Гострі ножі у траві;
Гострі ножі точені,
В крові панів мочені…
Ой мочені, купані
У городі Умані,
Виточені, аж горять,
На панів та на царя.
Беріть, хлопці, у руки —
Дайте муки за муки!»
Ми в Умані бували
І про Умань чували,
Про Гонту, Залізняка,
Про Галайду і Харка.
Цар все п'є та гуляє,
Їздить зайців стріляє,
Дере з вдови-сироти
Для німців на чоботи (список В. Синьогуба).