Там на розі при дорозі
Біленькая хатка;
Протікає там потічок,
Через него кладка.
На день скільки разів кладку
Мушу я минати,
І в садочок той вишневий
Крадьки заглядати.
О бодай же сад той висох,
Хатка щоб запалась,
А ту кладку яворову,
Щоб вода забрала!
Через тую кладку мушу
Я ходить щоднини,
Милим оком поглядати
Крадьки до дівчини.
Оченята ті дівочі —
Ясні дві зірниці;
Гляне — в'яну, як від зору
Злої чарівниці.
Іду кладкою — туманить
Дур і заморока,
І гадаю: ось-ось впа́ду
Просто до потока.