Заходить сонце, в багряницю
Всі скелі обвиває,
А з полонини звук трембіти
Карпатами лунає.
Звіночка звук поплив дола́ми,
Десь губиться в відда́ли,
Вечірня мрака мов завоєм
Вкриває гори, ска́ли.
Пливе дараба, а керманич
На беріг поглядає:
«Бувай здорова, моя мила!»—
З тяжким жалем співає.
Стоїть на бе́резі дівчина
Із чорними бровами,
Ширинкою маха, а очі
Зросилися сльозами.