Попри шпилї мідяними рядами
Сунуть хмари пекольної кари —
Гріх карають лицарі, з рушницями
Триста років заковані в хмари…
А ті хмари розійдуть ся імлою,
Як народ підійметь ся до бою!
Днї і ночи, рано й вечір чекають,
Чи не йде зов степів від Славути?
Йдуть лїта, води в море тїкають,
Але гомону труб — не почути…
А ті хмари розійдуть ся імлою,
Як народ підійметь ся до бою!
— Лицарі! Товариство!… в пожарі!
Ваші чола скаменїли від болю —
Лице стидом загоріло у хмарі,
Що народ не скидає неволю!
А всї хмари розійдуть ся імлою,
Як народ підійметь ся до бою!…