Дружно, міцно всіх вас, браття,
Я б до лона притулив
І надії, і прокляття
З вами разом поділив.
Так женуть лихі катюги
З гурту братнього мене
В хмурий край снігів та хуги,
В підземелля кам'яне.
Най назустріч тьма та холод,
Най тяжкий рудник, — і там
Найсвятішу віру в молодь
Збережу на глум катам.
У гнітючій млі загнання
Непохитно світла жду,
А в душі одно бажання,
Як молитву, покладу:
«Будь наверсі сила ваша,
Стрінь в бою побіда вас
І минуй гіркоти чаша,
Що труїла стільки нас!»