1. ЛІТО
Або з козят-перваків. І все вином пломенистим
У холодку запивай, вдовольняючи серце їдою,
До пругкокрилого вітра Зефіра лице обернувши
Та до ясного ручаю, що вічно біжить на долину.
Тільки вино на три чверті розводити треба водою.
Скоро почне Оріон убиватися в силу, негайно
Слугам кажи молотити священний ужинок Деметри
На уторованім добре току, де вітри провівають.
Зерно як слід переміряй, тоді позсипай його в станви,
А як готові запаси дома усі поскидаєш,
Я би порадив безхатнього сторожа взяти й бездітну
Наймичку — клопіт важкий, як у хаті слуга з немовлятком.
Пса-гострозуба дістань та й не жалуй його годувати,
Хай стереже він тебе від такого, що вдень спочиває.
Сіна й полови собі наноси, щоб було до нового
Мулам твоїм та волам. А потому хай слуги спочити
Милим колінам дадуть і з волів поскидають їх ярма.
2. ПОРАДИ МОРЕПЛАВЦЕВІ
Щоб не упав він від сили вохкої навального вітру.
Затичку в дні відоткни, бо згниє він від зливи Кроніда.
Снасті гарненько полагодь усі, позанось їх додому
І, позгортавши, сховай корабля мореплавного крила.
Зроблене міцно стерно почепи над димливим багаттям
Та й дожидай, поки прийде на плавання добра година.
Бистре судно тоді в море стягни, наладуй його кладдю.
Тільки такої бери, щоб додому з прибутком вернутись.
Так і наш батько чинив, нерозсудливий Персе, як плавав
На кораблі по морях, добуваючи чесно зарібок.
Так і сюди він прибув по широкопросторому морю
На чорнобокім судні, еолійську покинувши Кіму.
Не від дозвілля, добра чи багатства відтіль утікав він,
Тільки від бідності злої, що людям Кронід посилає.
Край Гелікона осів він у Аскрі, злиденній слобідці,
Прикрій взимі, неприємній улітку, не милій ніколи.
Отже затям собі добре, мій Персе, що в кожному ділі
Треба вважати на час, а найбільше за все — в мореплавстві.