Амулєт.
Друже! бачиш образок на стїнї?
На картинї малій в чорних рамах
Захід сонця між дерева лїсні
Багренїє, снуєсь в темних плямах,
Кругом снїг розсипаєсь на пнї,
На снїгу тім скервавлені плями…
Глухий біль давить груди менї
Як дивлю ся на те вечорами…
- - - - - - - - -
Ту картину малу в чорній рамі,
Прибивала над ліжком менї
Рука друга, що вже рік лежить в ямі.
Тямлю, як чоловік той вмирав —
Жива кров з таких споминів кане!
Є хвилини в житю… Хто їх знав —
Той сумний цїлий вік свій остане…
Проминуло. Тільки ще на стїнї,
На картинї отсїй в чорних рамах
Захід сонця між дерева лїсні
Багренїє, снуєсь в темних плямах…
Тільки ще сипле снїг й усї пнї
Обсипає — кервою… сцїпами…
Проминуло!… Тільки думи смутнї,
Амулєт сей остав поміж нами!…