Синє небо — аж цвите наді мною!…
Цар весни очарував небозвід:
Дихнув — хмарку замінив у левкою,
Ясне сонце у пуплях-злотоцьвіт!
Перейшов по левадї — троянда
Великанська розкотила листки…
Царю! сьвіт твій — пречудова ґірлянда,
Сама зелень, самі ярі квітки!
В твому царстві на зеленій полянї
Павутини серебристі мигтять —
Як сплетуть ся вони в снїжнотканї,
На край сьвіта, до царівни злетять!…
Здогоняти-ме їх під блакітом
Пташка, легіт, перлоцьвітний жасмін —
Тільки я за бабусиним лїтом,
Я за цьвітом не летїв на здогін!…