О, як серцем я хвораю,
Рану глибоко ношу;
Не знайду вже мукам краю;
Що було — не воскрешу.
Мав на світі одну душу,
Щоб все виплакать до дна,
Та нічим більш не зворушу,
Упокоїлась вона.
Мамо, мамо! Згляньсь на сина,
Прихилися знов, коли
Смерть та темна домовина
Ще любові не взяли!
Вчуй, коли вона жива ще;
В інший мир візьми мене:
Най дитя твоє боляще
Уколихане засне!