НЕПОГОДА..
Вітер тії слези сушить,
Березу цілує,
І косами зеленими
Її ся любує…
І зжахнувся дуб старенький,
Гордо подивився
На березу, із котрою
Не рік вже любився…
І знов тихо починає
Дрібний дощ кропити,
Знов мережить густу мраку…
І я мрії мріти
Починаю… сумні мрії,
Як тая природа…
Питаюся чи у серці
Настане погода?…
А чи мене молодого
Приголубить доля,
Чи закряче в непогоду
Ворон серед поля?