БУРЛАКА.
Нащо мені те багацтво,
Червінці, дукати?
Вміє славнеє бурлацтво
Без них панувати.
На що мені і оселя,
Дружинонька мила?
Привіта мене і скеля,
Порадить могила.
Ой скажи ти, стародавня
Козацькая нене,
Кому жити ще так славно
У світі за мене?“
Вітер тихо росу ранню
З травиці здіймає,
Бурлаковомуж питанню
Відмови немає.